Перші вірші
Овдій 1 (переклад Куліша): тут починається вся книга.
- Овд 1:1
Видиво Авдія. — Так говорить Господь Бог про Едом: До нас надійшла була од Господа Бога звістка, що посланий був до народів посол, сказати їм: Уставайте, виступимо в похід проти нього!
- Овд 1:2
Глянь, тебе невеличким зробив я між народами, й тебе ні-за-що не мають.
- Овд 1:3
Та тебе обманила гординя в серці твому, ти бо живеш у провалах між скелями на високих місцях і міркуєш у серці: Хто вниз мене скине?
- Овд 1:4
Але хоч би ти піднявся, як орел, високо й між зорями гніздо собі вимостив, то я тебе й звідти скину, говорить Господь Бог.
- Овд 1:5
Чи се ж не злодії дібрались до тебе, чи не ночні розбишаки, що тебе так спустошено? Та вони вкрали би лиш стільки, скілько б їм треба. А як би до тебе зібрались обирателі винограду, то хиба ж вони не зоставили б хоч скілько грон?
Овдій: 1 розділ
Кожен розділ має свою сторінку з повним текстом.
Читати далі
Овдій — книга 31 з 66 у перекладі Куліша (1905): 1 розділ, 21 вірш, текст у суспільному надбанні.